Кольори веселки по порядку – 7 кольорів і проста мнемоніка

Кольори веселки по порядку традиційно називають так: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Це знайома зі школи послідовність семи кольорів веселки, яку зручно використовувати для навчання й запам’ятовування.

Але з погляду фізики веселка цікавіша за сім акуратних смуг. Її спектр безперервний – між червоним, помаранчевим, жовтим чи зеленим немає різкої природної межі. Поділ на сім основних кольорів став історичною традицією після оптичних дослідів Ісаака Ньютона.

Тому на запитання «скільки кольорів у веселці?» є дві правильні відповіді залежно від контексту. У шкільній традиції – сім, а у фізичному сенсі – безперервна множина відтінків видимого спектра.

Кольори веселки по порядку – таблиця, яку легко зберегти

Сім кольорів веселки починаються червоним на зовнішньому краї основної дуги й закінчуються фіолетовим на внутрішньому. Їхня послідовність не змінюється від однієї зливи до іншої, адже визначається тим, як світло різних довжин хвиль заломлюється у воді.

Отже, якщо потрібно швидко назвати кольори веселки по порядку, відповідь така: червоний – помаранчевий – жовтий – зелений – блакитний – синій – фіолетовий.

Саме цей порядок найчастіше використовують в українських навчальних матеріалах. При цьому нормативними в українській є і слова «помаранчевий», і «оранжевий», хоча для навчальної послідовності дуже часто обирають саме «помаранчевий».

Як запам’ятати кольори веселки по порядку за однією фразою

Найпростіший спосіб вивчити кольори веселки – запам’ятати речення, у якому перша літера кожного слова відповідає першій літері кольору. Для варіанта з «помаранчевим» потрібна послідовність Ч – П – Ж – З – Б – С – Ф.

Одна з простих мнемонік:

Чарівна Пані – Жінка З Букетом Синіх Фіалок.

Розшифровується вона так:

1. Ч – червоний.
2. П – помаранчевий.
3. Ж – жовтий.
4. З – зелений.
5. Б – блакитний.
6. С – синій.
7. Ф – фіолетовий.

Такі мнемонічні формули справді використовують в українських навчальних матеріалах, причому існують десятки варіантів.

Якщо дитина використовує слово «оранжевий», підійде інша відома фраза:

Чапля Осінь Жде Завзято, Буде Сани Фарбувати.

Тоді перші літери утворюють Ч – О – Ж – З – Б – С – Ф. Саме ця мнемоніка зустрічається і в українських освітніх добірках.

Найкраще працює та фраза, яка викликає смішну або яскраву картинку в голові. Можна навіть придумати власну – порядок кольорів від цього не зміниться.

Скільки кольорів у веселці насправді – сім чи набагато більше

У веселці немає лише семи фізично відокремлених кольорів. Видиме світло утворює безперервний спектр, у якому один відтінок поступово переходить в інший.

Сім кольорів веселки – це зручна система класифікації. Ісаак Ньютон під час дослідів із призмою показав, що біле сонячне світло розкладається на спектр, і зрештою описав сім основних кольорових ділянок: червону, помаранчеву, жовту, зелену, синю, індиго та фіолетову.

Цікаво, що ранні описи Ньютона містили меншу кількість основних кольорів. Пізніше він перейшов до семи, а історики науки досліджували, яку роль у такому поділі могла відіграти аналогія із сімома нотами музичної гами.

Тому фраза «сім кольорів веселки» правильна як традиційна навчальна модель, але не означає, що природа намалювала між ними шість чітких ліній.

Чому в українському списку кольорів веселки по порядку є і блакитний, і синій

У традиційній українській послідовності кольорів веселки окремо називають блакитний і синій. В англомовній класичній схемі Ньютона на відповідних позиціях бачимо blue та indigo, тому пряме зіставлення назв між мовами не завжди ідеальне.

Причина проста: назви кольорів є не тільки фізикою, а й мовною класифікацією. Різні культури та мови можуть по-різному проводити умовні межі між сусідніми відтінками безперервного спектра.

Саме тому не варто шукати у веселці тонку лінію, де «закінчився блакитний і почався синій». Такої фізичної межі немає – відтінки переходять один в один поступово.

Як утворюється веселка простими словами

Веселка виникає, коли сонячне світло проходить крізь краплі води, заломлюється, частково відбивається всередині краплі та знову заломлюється на виході. Оскільки різні довжини хвиль відхиляються неоднаково, біле світло розділяється на кольори веселки.

Уявити одну краплю можна як крихітну оптичну систему.

Фіолетове світло заломлюється сильніше, а червоне – слабше. Саме ця різниця дозволяє оку побачити не білу пляму, а кольорову дугу.

Одна крапля при цьому не створює перед людиною всю веселку. Мільйони крапель у різних положеннях надсилають до очей світло під відповідними кутами, і мозок сприймає їх разом як кольорову дугу.

Чому червоний колір веселки завжди зовні

У головній, або первинній, веселці червоний розташований на зовнішньому краї, а фіолетовий – на внутрішньому. Це безпосередній результат того, що червоне та фіолетове світло заломлюються у воді неоднаково.

Для червоної частини первинної веселки характерний кут спостереження приблизно 42° від точки, протилежної Сонцю, а для фіолетової він трохи менший – близько 40°. Через це червона смуга здається більшою дугою й лежить зовні.

Тому кольори веселки не можуть випадково «помінятися місцями» у звичайній первинній дузі.

Але є важливий виняток – друга веселка.

Чому у подвійній веселці кольори йдуть навпаки

Якщо над головною веселкою з’являється друга, слабша дуга, кольори веселки в ній розташовані у зворотному порядку. Біля внутрішнього краю вторинної дуги буде червоний, а ближче до зовнішнього – фіолетовий.

Причина полягає в додатковому відбитті світла всередині краплі. Первинна веселка виникає після одного внутрішнього відбиття, а вторинна – після двох.

Через цей довший шлях частина світла втрачається, тому друга дуга виглядає блідішою. Вона також з’являється під більшим кутом – приблизно 50° для червоної частини, тоді як у первинної це близько 42°.

Між двома дугами іноді добре видно темнішу ділянку неба. Її називають смугою Александра, і це теж реальний оптичний ефект, а не особливість хмар.

Чому веселка має форму дуги, а не прямої смуги

Насправді веселка є не дугою, а частиною кола. Кожна крапля, від якої потрібне світло потрапляє в око, розташовується приблизно на поверхні уявного конуса навколо напрямку, протилежного Сонцю.

Із землі нижню частину кола зазвичай закриває горизонт. Саме тому люди бачать лише верхню дугу.

З літака, високої гори або іншої точки, де освітлені краплі є і нижче рівня спостерігача, іноді можна побачити майже повне кольорове коло.

Це один із найефектніших фактів про веселку: знайома дуга на небі – лише видима частина значно правильнішої геометричної фігури.

Чому неможливо знайти кінець веселки

До кінця веселки неможливо підійти, тому що вона не розташована в конкретному місці на полі чи за будинком. Її положення залежить від місця спостерігача, Сонця та крапель, які саме в цей момент відбивають світло до його очей.

Якщо людина рухається, змінюється й набір крапель, що створює для неї веселку. Саме тому дуга ніби «відсувається» разом зі спостерігачем.

Ба більше, дві людини, які стоять поруч, фізично бачать не зовсім одну й ту саму веселку. До їхніх очей світло надходить від трохи різних наборів крапель.

Тому легендарний горщик золота біля кінця веселки має одну фундаментальну проблему – самого фіксованого «кінця» не існує.

Коли найкраще шукати веселку на небі

Для появи веселки Сонце має бути позаду спостерігача, а краплі води – попереду. Найефектніші дуги часто видно, коли одна частина неба вже освітлена Сонцем, а в іншій ще йде дощ.

Чим нижче Сонце, тим вище над горизонтом може піднятися дуга. Тому хороші умови часто виникають уранці або ближче до вечора.

Коли Сонце перебуває високо, веселка опускається все нижче. Для звичайної первинної веселки спостереження із землі стає особливо складним, коли висота Сонця перевищує приблизно 42°.

Тож після короткої вечірньої зливи, коли західне небо вже світле, варто подивитися у протилежний від Сонця бік. Шанси побачити кольори веселки там значно вищі, ніж якщо дивитися просто на найтемнішу хмару.

Як зробити справжню веселку самостійно

Мініатюрну веселку можна побачити навіть без дощу, якщо створити дрібні краплі води й правильно стати відносно Сонця. Це простий експеримент для дітей, який показує той самий базовий механізм, що працює в атмосфері.

Найлегший спосіб – використати садовий розпилювач або шланг із режимом дрібного туману.

1. Вийдіть на сонячне місце.
2. Станьте так, щоб Сонце було за спиною.
3. Розпилюйте дрібні краплі перед собою.
4. Повільно змінюйте напрямок струменя.
5. У певному положенні в тумані з’являться кольори веселки.

Після появи дуги можна одразу перевірити порядок – червоний має бути з зовнішнього боку, а фіолетовий ближче до внутрішнього.

Дивитися безпосередньо на Сонце під час експерименту не потрібно. Навпаки, воно має залишатися позаду.

Чи можна зробити веселку за допомогою призми

Так. Скляна призма показує один із ключових процесів, пов’язаних із веселкою – дисперсію білого світла на спектр. Саме такий тип експериментів став основою знаменитих досліджень Ньютона.

Коли промінь білого світла проходить через призму, різні довжини хвиль заломлюються під трохи різними кутами. На білій поверхні з’являється кольорова смуга.

Призма, однак, не є повною копією дощової краплі. У природній веселці до заломлення додається ще й внутрішнє відбиття світла в самій краплі.

Якщо цікаво, як інші звичні явища пов’язані зі світлом, Сонцем і фізичними законами, на Idenka є окремий матеріал про цікаві факти про космос.

Чи може веселка з’явитися без дощу

Для веселки потрібні краплі води, але це не обов’язково має бути дощ. Потрібні умови можуть створити водоспад, фонтан, морський бриз, поливальна система або дрібний водяний пил.

Саме тому маленькі веселки часто видно біля великих водоспадів. Сонячне світло взаємодіє з завислими краплями так само, як із краплями після зливи.

Важливий не сам факт дощу, а правильне розташування Сонця, спостерігача та достатньої кількості водяних крапель.

Чи буває веселка вночі

Так, веселку може створювати не лише Сонце, а й яскраве місячне світло. Таке явище називають місячною веселкою, або moonbow.

Для її появи потрібен яскравий Місяць, краплі води та темне небо. Геометрія схожа на денну веселку – джерело світла має бути позаду спостерігача.

Людському оку місячна веселка часто здається майже білою, оскільки світла недостатньо для сильного кольорового сприйняття. Фотокамера з довшою витримкою здатна показати її кольори значно краще.

Тому відповідь на запитання «чи буває веселка без Сонця?» – так, якщо роль джерела світла виконує достатньо яскравий Місяць.

Чому іноді веселка майже біла

Біла або дуже бліда дуга може бути не звичайною веселкою, а туманною веселкою – fogbow. Вона формується в дуже дрібних краплях туману.

Через малий розмір крапель кольорові смуги сильніше перекриваються та розмиваються. У результаті замість яскравих семи кольорів веселки людина бачить широку білу або ледь забарвлену дугу.

Це хороший приклад того, що вигляд веселки залежить не лише від світла, а й від розміру водяних крапель.

Чому кольори веселки бувають дуже яскравими або майже непомітними

Насиченість кольорів веселки залежить від освітлення, розміру крапель і того, наскільки однорідними є умови в зоні дощу. Саме тому дві веселки після різних злив можуть виглядати зовсім не однаково.

Великі краплі часто дають яскравіші й чіткіші кольори, тоді як дрібні краплі сильніше розмивають межі спектра. На сприйняття також впливають темний фон хмар, яскравість Сонця та положення спостерігача.

Через це одна й та сама дуга може виглядати особливо контрастною на тлі майже чорної грозової хмари й значно слабшою на світлому небі.

Що за додаткові тонкі смуги видно біля фіолетового краю

Іноді всередині основної веселки можна помітити ще кілька тонких рожевих, зеленуватих або фіолетових дуг. Це так звані надлишкові, або supernumerary, веселки.

Вони не означають, що основних кольорів раптом стало більше. Це хвильовий оптичний ефект, пов’язаний з інтерференцією світла, і він особливо помітний за певного розміру крапель.

Саме такі тонкі додаткові смуги нагадують, чому модель «у веселці рівно сім кольорів» є корисним спрощенням, але не повним описом оптики явища.

10 фактів про кольори веселки, які зазвичай не пояснюють у школі

Кольори веселки здаються простою дитячою темою лише до моменту, коли починаєш розбирати саму оптику. За звичайною дугою стоять дисперсія, геометрія, особливості людського зору й навіть історія науки.

Ось кілька фактів, які легко запам’ятати.

1. У веселці немає семи різко розділених смуг. Спектр безперервний.
2. Сім кольорів закріпилися історично завдяки Ньютону. Його експерименти показали, що біле світло складається з різних кольорових складових.
3. Червоний у головній веселці завжди зовні. Фіолетовий розташований усередині.
4. У другій веселці порядок кольорів перевернутий. Причина – два внутрішні відбиття замість одного.
5. Веселка насправді кругла. Горизонт просто приховує нижню частину кола.
6. Дві людини не бачать абсолютно ту саму веселку. Світло до кожного спостерігача приходить від іншого набору крапель.
7. Кінця веселки фізично немає в одному місці. Коли спостерігач рухається, змінюється й положення видимої дуги.
8. Веселка може з’явитися вночі. Її здатне створити місячне світло.
9. Веселка не потребує дощу. Достатньо дрібних крапель від водоспаду, фонтану чи розпилювача.
10. Біла веселка теж існує. У тумані дуже дрібні краплі можуть створити майже безбарвну дугу.

Саме тому кольори веселки – це водночас проста навчальна тема й чудовий вступ до фізики світла.

Веселка за 15 секунд – шпаргалка для школяра

Якщо відповідь потрібна просто зараз, достатньо запам’ятати три речі. Вони закривають більшість базових запитань про кольори веселки.

Сім кольорів веселки – проста відповідь приховує набагато цікавішу фізику

Кольори веселки по порядку легко запам’ятати: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Для цього достатньо однієї мнемонічної фрази, і навіть довге шкільне правило перетворюється на завдання на хвилину.

Але найцікавіше починається після запам’ятовування. Веселка насправді є частиною кола, кожна людина бачить власний набір крапель, друга дуга перевертає порядок кольорів, а знамениті сім смуг є лише зручним способом поділити безперервний спектр.

Тому наступного разу після дощу варто не просто сфотографувати дугу. Подивіться, де розташований червоний колір, пошукайте слабку другу веселку й перевірте, чи її кольори справді йдуть навпаки. Звичайне небо в цей момент перетворюється на готовий дослід з оптики.

намазки на хліб